Розвідувальний процес (цикл)

М. Бондар, студент 2 групи ФПвН

 «Інформація та розвідка для XXI століття
є тим же, чим для XX були вогневе ураження і маневр»

Джеймс Ставрідіс,
Головнокомандувач Об’єднаними збройними силами
НАТО в Європі 2009–2013 рр.

Вступ

Розвідка — це надважливий компонент, без якого неможливе існування або навіть виживання будь-якої держави. Діяльність розвідки залежить від специфіки держави, від кон’юнктури, у якій знаходиться та чи інша країна. Що є найважливішим для розвідки незалежно від країни, де вона знаходиться, на кого працює і чиї інтереси захищає? Інформація. Збір і обробка даних, перетворення терабайтів різних даних у інформацію, яка здатна врятувати, допомогти — ось цей компонент є невід’ємною частиною у діяльності розвідслужби. Розвідувальні процеси повинні постійно удосконалюватися модернізуватися для якнайкращого захисту інтересів людини і держави.

 

Загальні поняття і розмежування «розвідувального процесу» і «розвідувального циклу»

У науковій літературі часто зустрічається розмежування таких понять, як «розвідувальний процес» та «розвідувальний цикл». Як на мене, «розвідувальний процес» — це діяльність розвідки зі збору та обробки даних для їхнього подальшого використання. Поняття «розвідувальний цикл» необхідно тлумачити вужче, аніж «розвідувальний процес». Воно позначає методи і способи отримання інформації, доступність цієї інформації, технології, які були задіяні під час збору цих даних.

Тобто, чітку відмінність важко простежити, але, як на мене, «розвідувальний процес» — про «горизонталь» діяльності розвідки, про усю сукупну діяльність, а «розвідувальний цикл» — це про «коло», за яким розвідувальні служби здійснюють «розвідувальний процес». Тому в подальшому аналізі і застосуванні цих понять не обов’язково зазначати на їх відмінностях, адже тільки у суворому взаємозв’язку і дотриманні чітких правил можливий успіх під час розвідувальної діяльності.

 

Особливості «розвідувального процесу (циклу)»

У доктрині і практиці зустрічаються різні моделі розвідувального циклу (Додатки 1, 2). За загальним правилом розвідувальний цикл має 6 обов’язкових компонентів:

• Планування і націлювання;
• Збір;
• Обробка;
• Оцінка;
• Поширення інформації;
• Отримання висновків.

Кожна складова, яка наведена вище, включає безліч компонентів, які у сукупності дозволяють отримати найцінніше — знання. Але повернімося до того, які є методи збору необхідної інформації.

Метод «OSINT» — спосіб збору даних з відкритих джерел, започаткований розвідкою Сполучених Штатів Америки. У США відповідний метод віднесений до відання Director of National Intelligence Open Source Center (OSC). Директива “Intelligence community directive number 301” [1, c. 69] розвідувального співтовариства СІНА називає такою інформацією загальнодоступний матеріал, який кожен може отримати законним шляхом через запит, купівлю чи спостереження.

«HUMINT» — агентурна розвідка. Найстаріший і найважливіший спосіб збору даних, яким послуговувалися з давніх часів. [1, с. 69] Притаманний кожній розвідці, на відміну від «OSINT» цей метод включає як збір відкритої, так і таємної, і цілком таємної інформації. Використання цього методу потребує наявність людського (особового) та матеріального ресурсів. Система агентурної розвідки і збору даних зав’язана на людському потенціалі, вибудовується роками і може бути надефективною у разі правильно побудови комунікації.

Також не менш важливими є такі методи розвідувального процесу, як «IMINT» — видова розвідка, «SIGINT» — радіоелектронна розвідка, «MASINT» — інструментальна розвідка, «GEOINT» — геопросторова розвідка та ТФП — «таємне фізичне проникнення». [1, с. 68-69] (Додаток 3).

Повертаючись до «розвідувального циклу» варто почати з першої складової — планування і націлювання. Перш за все, потрібно визначити, який масштаб діяльності задається для розвідки: стратегічний, оперативний чи тактичний. [2, с. 6] На цьому етапі формується план розвіддіяльності, підбір кадрів і починається первинний збір даних відповідно заданому масштабу.

Другий етап — збір. [З, с. 116] Під час цього етапу відбувається збір найрізноманітніших даних з заданої тематики. Якими методами здійснюється збір? Тут застосовується і збір відкритих даних, і агентурна розвідка, і технічна тощо. Цей етап важливий тим, що для максимальної точності тих даних, які стануть знаннями, необхідно мати усі можливі дані, які так чи інакше будуть стосуватися теми. Сучасні технології, а саме: нейромережа, дають змогу аналізувати терабайта даних цілодобово, що значно ефективніше за «олюднення» цього процесу.

Обробка — третій етап розвідувального циклу. [З, с. 116] Цей етап характеризується так званим «просіюванням» даних, які були зібрані на другому етапі. Фактично, це узагальнення даних, які були отримані на підставі фактів. Відбувається первинна обробка і систематизація.

Четвертий етап характеризується оцінкою зібраних даних.[З, с. 117] На цьому етапі дані перетворюються на інформацію, хоча таку інформацію ще не можна називати розвідувальними даними, бо це є певна сукупність усього важливого, що відомо із заданого завдання. Ефективною, на мою думку, можна назвати оцінку, яка включає систематизацію даних -> інформації, розподіл їх на теми, розділи, визначення пріоритетності, надання класифікації надійності і достовірності.

Поширення інформації — це п’ята складова розвідувального циклу.[3, с. 117] На цьому етапі вже можливо зробити певні стислі висновки і рекомендації для замовника, але цю інформацію не слід вважати знаннями, які можливо отримати завдяки розвідці. Поширена помилка неефективних розвідок — надання такій інформації статусу «найнадійнішої». Це може призвести до прийняття помилкових рішень, які можуть створити певну кризу у вирішенні поставлених завдань. Тому існує необхідність узагальнити отриману інформацію і довести її до категорії «знання».

Кінцевим, шостим етапом розвідувального циклу є отримання висновків. [З, с. 117] Усі узагальнення, надточна характеристика, висновки — усе це є кінцевим продуктом розвідувального циклу. Характеризуючи цю складову, варто наголосити на тому, що отримані знання можуть викликати ще більше запитань і цикл може початися з початку.

Отож, проаналізувавши стандартний розвідувальний цикл з його певними особливостями варто наголосити на тому, що, дійсно, ця модель є не просто стандартною, вона узагальнила у собі найкращі практики апробації і застосування, відпрацювалась «на крові» розвідувальних служби, але сучасність вносить свої корективи і викликає занепокоєння чи готова розвідка до нової реальності постмодерного світу.

 

Загальні поняття і розмежування «розвідувального процесу» і «розвідувального циклу»

У науковій літературі часто зустрічається розмежування таких понять, як «розвідувальний процес» та «розвідувальний цикл». Як на мене, «розвідувальний процес» — це діяльність розвідки зі збору та обробки даних для їхнього подальшого використання. Поняття «розвідувальний цикл» необхідно тлумачити вужче, аніж «розвідувальний процес». Воно позначає методи і способи отримання інформації, доступність цієї інформації, технології, які були задіяні під час збору цих даних.

Тобто, чітку відмінність важко простежити, але, як на мене, «розвідувальний процес» — про «горизонталь» діяльності розвідки, про усю сукупну діяльність, а «розвідувальний цикл» — це про «коло», за яким розвідувальні служби здійснюють «розвідувальний процес». Тому в подальшому аналізі і застосуванні цих понять не обов’язково зазначати на їх відмінностях, адже тільки у суворому взаємозв’язку і дотриманні чітких правил можливий успіх під час розвідувальної діяльності.

 

Загрози «розвідувального процесу (циклу)» у світі постправди

Яка б не була надійна і випробувана роками система розвідувальної діяльності загалом, і розвідувального процесу чи циклу зокрема, сучасність створює нові виклики і загрози, які повинна здолати розвідка.

«Fake news» — фейкові новини, які так чи інакше спотворюють реальний стан речей, вводять в оману, брешуть. Це перший виклик для розвідки. Дезінформація відома з давніх часів, але набрала обертів за правління Наполеона, який полюбляв поширювати брехню, тим самим дезорієнтувати супротивника. Але таких масштабів, яких досягла пропагандистська машина Російської Федерації Наполеону досягти не вдалося. Фейкові новини унеможливлюють пошук інформації у відкритих джерелах. Це нівелює один з головних способів, за допомогою яких здійснюється розвідувальний цикл з самого початку. Але сучасні нейромережі ще в змозі відрізнити справжню новину від фейкової.

«Deep fake» — найбільша і найменш відома людству загроза. Керований штучним інтелектом механізм заміщення обличчя людини на відео обличчям іншої людини шляхом машинного навчання. [4] Прогнозується, що ця технологія стане найбільшим викликом XXI століття. Як вона може вплинути на розвідувальний процес (цикл)? Діп-фейк починає вражати ще на стадії планування і націлювання, він може від імені іншої людини створити від самого початку непотрібне чи фейкове завдання для розвідувального циклу, він може вплинути на збір інформації, коли усі джерела: як у відкритому доступі, так і секретні будуть цілковитим фейком, він може в кінцевому випадку перетворити розвідувальний цикл на вивчення самого фейку і замкнути колоно назавжди.

Увесь сучасний світ — це суцільна постправда. Розвідка також живе у цьому світі і провадить свою діяльність маючи ту інформацію, яка наявна. Але наразі, все частіше настає усвідомлення того, що необхідно розширювати розвідувальний цикл додатковими компонентами, які будуть якомога детальніше просіювати тони фактів, даних, інформації для формування реальних, а не постправдивих знань. Бо діяльність розвідки — це не її особистий захист, а захист національних інтересів держави і громадян.

 

Висновок

Провівши аналіз поняття «розвідувальний процес» та «розвідувальний цикл», дослідивши основні аспекти методів і способів розвідувального процесу (циклу), його основних компонентів, викликів і загроз сучасності, можна дійти висновку, що здатність перетворити мільярди фактів на одиничні знання, на основі яких приймаються доленосні рішення — це і є вирішальна спроможність розвідки.[5] Світова практика показує, що найефективнішими та дієздатними є ті розвідки, які не тільки чітко дотримуються усіх вимог розвідувального процесу і діяльності загалом, а й ті, які вміють застосувати доктринальні положення випрацювані роками і швидко та ефективно адаптувати їх до сучасних реалій. Розвідка має бути на три кроки попереду за передові технології, щоб її методи залишались актуальними завжди

 

Додаток 1.

 

 

Додаток 2.

Додаток 3.

 

Список використаних джерел

[1] Кожушко О.О. Розвідка відкритих джерел інформації (OSINT) у розвідувальній практиці США.

[2] Військова розвідка : навч. пос. / уп. : Д. В. Зайцев, А. П. Наконечний, С. О. Пахарев, І. О. Луценко ; за ред. В. Б. Добровольського. — К. : Вид.-пол. ц. «Київський університет», 2016. 335 с.

[3] Прозапас І. М. Імплементація єдиних розвідувальних процедур на оперативно-тактичному рівні — шлях до переваги на полі бою. Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони імені Івана Черняховського. Маріуполь. 2018, № 2 (63).

[4] Радіо Свобода Технологія діпфейку стане найсучаснішою інформаційною зброєю — Associated Press. 05.07.2018 Режим доступу: https://www.radiosvoboda.Org/a/29345082.html

[5] House of Commons. Session 2009-10. The contribution of ISTAR to operations. Publications on the internet. Defence Committee Publications. Defence — Eighth